Я ознайомився із Політикою конфіденційності та даю свою згоду на обробку моїх персональних даних.

Політика конфіденційності
Всеукраїнський портал національного усиновлення
«Сирітству — ні!»
Rozvitok Rozvitok
Гаряча лінія
0-800-50-90-01



Олег Ольховський: «Без дітей нічого не мало б для мене значення»

– Коли мені подзвонили та повідомили, що мами більше немає, перша думка, яка промайнула в голові – дітей не можуть забрати, вони мають залишитися зі мною, – розповідає 26-річний Олег Ольховський з Київської області читачам порталу «Сирітству – ні!» Фонду Ріната Ахметова. 

Восени минулого року внаслідок нещасного випадку загинула мати Олега та його менших братів й сестри. 

– Нас в сім’ї четверо. Я найстарший, мені 26 років. Дімі 15, Андрію 14, найменша Крістіна, їй 12 років. Життя розділилося на до та після, – розповідає хлопець. 


Олег військовий, коли трапилася трагедія, був далеко від дому. – Всю дорогу я їхав і думав: де зараз діти та в якому стані перебувають. Поліція їх забрала до лікарні. Коли я приїхав, одразу забрав до себе, адже все згоріло вщент. На щастя, ми з моєю дівчиною винаймали житло неподалік. 

Протягом трьох місяців Олег та Євгенія намагалися відновити життєвий ритм сім’ї. 

– Було дуже тяжко. Все трапилося в один момент. Оформлення опіки, забезпечення належних умов для дітей: їжа, одяг, придбання техніки для навчання. В нас майже не було часу на відпочинок, – згадує Олег. – Коли я на службі, з дітьми залишалася Женя. Саме вона щовечора вчила з ними уроки, доглядала, приділяла увагу наскільки було можливо. Коли я був вдома, ми намагалися відволікти дітей від втрати мами. На вихідні їздили на екскурсії, відвідували пам’ятні місця. Але маму все ж ми замінити не можемо. 

Життя Олега та Євгенії відійшло на другий план. Вся їхня увага була сконцентрована на дітях. 


– Адаптація до нового життя у всіх проходила по-різному. Хлопці швидше призвичаїлися, найтяжче було Крістіні. Маленька дуже сумує за мамою, часто плаче. Їй не вистачає маминої ласки, Женя з усіх сил намагається це компенсувати, – говорить Олег. – Зараз ми робимо акцент на їхньому фізичному та інтелектуальному розвитку. 

Олег з теплом і турботою розповідає про молодших братів і сестричку. 

– Діма в нас молодець. Нещодавно вступив до Білоцерківського енергетичного технікуму, вчитиметься на електромеханіка. Він добрий, самостійний, наполегливий. А ще дуже хитрий. Як усі хлопці, любить поспати та погуляти, – сміється Олег. – Ми пишаємося ним і трохи хвилюємося, адже починається доросле життя ще й так далеко від дому. 


На противагу Дмитру Андрій має іншу вдачу. 

– В Андрія саме пік складного віку. Він слухняний хлопчик, але як іноді щось на нього найде, то не заспокоїш. Принциповий, напевно, цим дуже схожий на мене, недарма ж брати, – ділиться Олег. – Андрій – моя підтримка вдома, справжній господар. Доки я на роботі, вирішує господарські справи. Ще поки не знає, ким хоче бути в майбутньому, але хай ще трішки підросте. 


Та справжня зірка у цій родині маленька Крістіна. 

– Вона у нас дуже творча. Постійно щось робить своїми руками. Любить ліпити, вирізати, навіть доглядає свій город. У сільському клубі займається танцями, на Івана Купала брала участь у концерті. З нею найлегше, – з посмішкою зауважує Олег. – Іноді капризує, каже: «Самі хлопці та я, нічого без мене не можуть». Але їй можна, вона дівчинка, ще й наймолодша. 


Усі труднощі родина Ольховських вирішує разом.  

– Ми одна сім’я. Я намагаюся кожному приділяти достатньо уваги. Коли їх щось турбує, ми це обговорюємо разом. Якщо соромляться, то спілкуємося з кожним окремо, – розповідає Олег. – Складно самому з трьома дітьми. Та без них нічого не мало б для мене значення. Це вся моя рідня. Більше немає нікого. Головне – це триматися разом. В майбутньому Олег планує придбати власне житло. 


– Поки Андрій та Крістіна відпочивають на морі, вирішую питання щодо купівлі оселі. Сподіваюся, що незабаром у нас знову буде власний дім. Сільська рада обіцяла посприяти, – говорить Олег. – Я впевнений, що все у нас буде добре. Я не сам, нас четверо, ми – команда. Страшно, коли ти один в цьому житті. Дуже шкода, що в Україні так багато дітей, позбавлених родинного тепла, яким нікого обійняти. Та я знаю точно, що ніколи не можна залишати своїх рідних.

Поділитися:
Інші новини
Дивіться нові відеоролики дітей з Чернігівщини на порталі «Сирітству – ні!» Фонду Ріната Ахметова Новини
22 серпня 2019
Дивіться нові відеоролики дітей з Чернігівщини на порталі «Сирітству – ні!» Фонду Ріната Ахметова
Детальніше
Юний філософ Дмитро чекає батьків, яку допоможуть йому знайти відповіді на одвічні запитання Новини
16 серпня 2019
Юний філософ Дмитро чекає батьків, яку допоможуть йому знайти відповіді на одвічні запитання
Детальніше
На порталі «Сирітству – ні!» Фонду Ріната Ахметова з’явилися нові анкети дітей з Чернігівщини Новини
13 серпня 2019
На порталі «Сирітству – ні!» Фонду Ріната Ахметова з’явилися нові анкети дітей з Чернігівщини
Детальніше