Я ознайомився із Політикою конфіденційності та даю свою згоду на обробку моїх персональних даних.

Політика конфіденційності
Всеукраїнський портал національного усиновлення
«Рінат Ахметов – Дітям.
Сирітству – ні!»
Rozvitok
Гаряча лінія
0-800-50-90-01



Як війна впливає на формування прив’язаності дитини до нової родини (опікунів чи усиновителів)? Відповідь експертки Олени Ємченко

На порталі Sirotstvy.net та ФБ-сторінці «Рінат Ахметов Дітям. Сирітству ні!» ми постійно отримуємо різні запитання стосовно влаштування дитини та подальшого її виховання. Зараз почастішали питання щодо адаптації дитини до нової родини в умовах війни. Батьки (опікуни та вихователі) запитують, з якими викликами вони можуть зіштовхнутися через травматичні умови війни?

Про це фахівці порталу Sirotstvy.net поговорили з кризовим дитячим психологом Оленою Ємченко.

 

Пані Олено, наші користувачі порталу запитали про таку серйозну річ: як війна впливає на прив’язаність дитини до нової родини?

У кожній родині, у кожної дитини це відбувається по-різному. Однозначно, чи “гальмує”, чи “пришвидшує” війна прив’язаність,  вам ніхто не скаже.

Формування прив’язаності залежить від багатьох факторів, а саме:

- якою є дитина за своїм психічним станом;

- якою є родина, що взяла дитину, за своїм психічним станом;

- яким чином дитина пережила війну (чи бачила щось на власні очі, чи лише слухала розповіді, чи сиділа в бомбосховищі два місяці тощо);

- як дитина адаптується до складнощів життя.

Тобто не можна сказати, що війна пришвидшує чи гальмує формування прив’язаності?

Звичайно, в дійсності не можна. За прив’язаність і за емоції “відповідає” лімбічна частина мозку людини.

Структура мозку ділиться на три частини:

1 частина рептильна відповідає за рефлекси та інстинкти;

2 частина лімбічна відповідає за емоції, потреби та прив’язаність;

3 частина ‒ неокортекс, або раціональний розум, ‒ відповідає за поведінку, аналіз, роздуми тощо.

Формування прив’язаності тісно пов’язане з лімбічною системою та неокортексом. І зв’язок  “емоції прив’язаність поведінка” дуже важливий, але складний.

Ми всі адаптуємося до війни, але кожна родина по-різному. Немає грошей, немає житла це про що? Про накопичення негативних емоцій, негативних розмов та роздраю. Діти все чують і швидко сприймають це як “базову” складову, особливо малеча. Так, якщо в родині роздрай, то дитина розуміє усі питання можна вирішити виключно через роздрай. Тому батькам треба бути вкрай уважними. Слідкувати за власними емоціями, наскільки це можливо.

Одразу ж додамо, що батьки (опікуни, усиновителі, вихователі) відчуватимуть не тільки позитивні емоції, але й негативні. Адаптація дитини до родини й родини до дитини поступова і складна…

Так, у вихованні дітей не одні лише квіточки та радість. Труднощів вистачає. Тому не дивно, що у батьків періодично може виникати і агресія, і тривога, і образа на дитину, і провина перед цією дитиною.

Зазвичай на тренінгах, які проводить зараз Фонд Ріната Ахметова, ми навчаємо, як слідкувати за емоціями в родині. Саме на емоціях і будується прив’язаність.

А вміння розпізнавати й аналізувати власні емоції допоможе опікунам правильно сформувати прив’язаність.

Тому прискорити формування прив’язаності та проходження шляху адаптації допоможе батькам їхнє вміння аналізувати власні емоції. А коли вони навчаться аналізувати власні емоції, то зможуть краще аналізувати емоції дитини і вчасно й правильно на них реагувати.

До того ж усі діти різні, їх попередня історія та досвід різні. Тому ці психоемоційні процеси кожна дитина проходить по-різному. І велика роль у тому як батьки допомагають цьому процесу.

Це про емоції, що виникають “тут і зараз”. Але є ж емоції, що були “колись”, у минулому, що закарбувалися і можуть шкодити дитині. Чи треба діставати минулі емоції дитини назовні?

Ви говорите про травматичні емоції, травму?

Саме так, наприклад переживання дитини щодо втрати батьків. Дитина може плакати і сама розповідати щось…

То хай розповідає, хай плаче, і нові батьки у цей момент повинні бути поруч, аби просто тримати за руку, щось ласкаве сказати, втішити дитину. Але ініціювати самим, діставати травматичні емоції назовні батькам не раджу.

Завдання батьків слідкувати і поступово намагатися коригувати емоції дитини “зараз”, наскільки це можливо, хоча це дуже делікатний процес, де велику роль грає і обізнаність і інтуїція батьків.

Щодо емоцій “колись” це небезпечна зона. Є великий ризик нашкодити насамперед дитині. Без допомоги кваліфікованого фахівця можна так “докопатися”, що потім дитину доведеться лікувати у психіатра або в неї почнуться психосоматичні моменти проблеми зі здоров’ям.

Завдання батьків виявити, що саме було у дитини, і якщо це були дуже складні моменти пропрацювати їх разом із фахівцем, спочатку без дитини, а потім при необхідності разом з дитиною. Батьки мають вчасно побачити “негативні індикатори”, за якими вже потрібна допомога фахівців. А як? То приходьте на наші тренінги або дивіться їх на YouTube-каналі Фонду Ріната Ахметова:

- «Опіка над дитиною під час війни: виявляємо складнощі та вчимося їх долати» (від 30.05.2022 р.) – Дивіться тут  

«Втрати під час війни: як говорити про них із дітьми?» (від 30.06.2022 р.) –   Дивіться тут 

 

Поділитися:
Інші новини
Опіка родичів у книгах про Гаррі Поттера: розмова з психологинею Любов'ю Лоріашвілі Новини
10 серпня 2022
Опіка родичів у книгах про Гаррі Поттера: розмова з психологинею Любов'ю Лоріашвілі
Детальніше
Яким батькам діти зможуть довіряти? Складові здорової прив’язаності. Відповідь психологині Людмили Ібрагімової Новини
09 серпня 2022
Яким батькам діти зможуть довіряти? Складові здорової прив’язаності. Відповідь психологині Людмили Ібрагімової
Детальніше
«Діти відчувають підтримку»:  психологи Фонду Ріната Ахметова допомагають юним гостям літнього табору подолати стрес Новини
05 серпня 2022
«Діти відчувають підтримку»: психологи Фонду Ріната Ахметова допомагають юним гостям літнього табору подолати стрес
Детальніше