Я ознайомився із Політикою конфіденційності та даю свою згоду на обробку моїх персональних даних.

Політика конфіденційності
Всеукраїнський портал національного усиновлення
«Рінат Ахметов – Дітям.
Сирітству – ні!»
Rozvitok
Гаряча лінія
0-800-50-90-01



«До появи мами Наталі нас чотири рази повертали в інтернат з рідної домівки». Спогади дітей-сиріт до їх переведення у ДБСТ Ніколайчук

ДБСТ Наталії Ніколайчук в Подільцях Одеської області з’явилося не так давно - лише 2,5 років тому. Але Наталію вже знають в області, як прийомну маму з великим серцем, яка бере діток у свою домівку та виховує їх разом з рідними.  Зараз в Наталії виховується 10 діток віком від 2 до 14 років.

Повна історія ДБСТ Наталії Ніколайчук

Цього разу своїми спогадами з нашим журналістом Юлієї Міншакіровою поділилася одна з прийомних доньок Наталії - 14-річна Анна Пічугіна-Ніколайчук.

- До мами Наталі я потрапила разом з братиком Марком та сестрами Женею й Кариною. Ми тут вже два роки, з серпня 2019, і нам дуже добре! У нас є велика дитяча кімната. Є класи-кімнати, де ми навчаємося, адже у мами Наталі 8 учнів! Кожному - власна полиця, стіл, де ми вчимо уроки. Зараз планую стати лікарем, вступити до коледжу. Це нове життя, а до того все було по-іншому…

Наша рідна мама довго пиячила. Нас 4 рази відправляли до інтернату, потім повертали мамі. Туди-сюди, постійно. Ми любили маму, але вона нічого не робила для нас. Було так, що пішла з дому на півроку… а я, як старша, залишалася з малечею. Щоб вижити, просила сусідів дати мені будь-яку роботу, а вони мені - продукти. Я прибирала, полола, збирала врожай. За це мені давали хоч якісь гроші. На них я могла купити хліба й памперсів малечі. Мама немов цього не бачила. Ми її любили, але не розуміли. 

Спочатку я захищала маму, допомагала приховувати наше життя. Коли приходили зі служби у справах дітей, я казала: “Мама на роботі, зараз немає”. Завжди виправдовувала її, а ще боялася, що нас розділять. Адже Марк зовсім маленький, гадала, що його заберуть у будинок маляти.

Коли нас останній раз забрали до закладу, я вже не захищала та не виправдовувала маму. Її лишили батьківських прав. А ми мріяли потрапити в нову родину з піклуванням і турботою. Моя сестра Карина спочатку сильно плакала. Боялася, що з’являться нові люди і стане ще гірше. Ми боялися, що нас розділять, адже півроку не бачили молодших - вони були у будинку маляти.

Нарешті,  нас забрала до себе мама Наталя. То було щастя! Найщасливіший день мого життя - 9 серпня 2019 року, коли нас забрала мама Наталя. 

Спочатку ми довго звикали. Але тепер впевнені - це наш дім, де нас люблять. У мене відчуття, що я тут - усе життя! У мене багато друзів та любляча матуся! Коли робили мені паспорт, мама Наталя запропонувала взяти її прізвище. Я подумала і погодилася. Адже тепер я - Ніколайчук!



Поділитися:
Інші новини
Уряд створює Державну службу України у справах дітей для вдосконалення захисту дітей та усиновлення Новини
19 січня 2022
Уряд створює Державну службу України у справах дітей для вдосконалення захисту дітей та усиновлення
Детальніше
Близько 70% дітей в інтернатних закладах мають ФАСП. Факти досліджень пояснює експерт Ольга Большова Новини
09 січня 2022
Близько 70% дітей в інтернатних закладах мають ФАСП. Факти досліджень пояснює експерт Ольга Большова
Детальніше
«Дякуємо за чудові подарунки!» Весела новорічна фотосесія прийомної родини Домаш Новини
05 січня 2022
«Дякуємо за чудові подарунки!» Весела новорічна фотосесія прийомної родини Домаш
Детальніше