Я ознайомився із Політикою конфіденційності та даю свою згоду на обробку моїх персональних даних.

Політика конфіденційності
Всеукраїнський портал національного усиновлення
«Сирітству — ні!»
Rozvitok Rozvitok
Гаряча лінія
0-800-50-90-01



Довгожданне «наше все»

Світлана довгих 18 років плекала надію народити дитину. «Це були 18 років пекла: обстеження, пробірки, операції. І все намарно… Але я вірила до останнього. Скажу відверто: рішення прийняти не народжену мною дитину далося мені не легко. Думала: не народжена, значить чужа. Як же я помилялась, – розповідає Світлана. Тепер я розумію, що потрібно було раніше зважитись на цей крок. Стільки часу прогаяли. Але я до останнього тягнула. Все чекала. Навіть коли лікарі остаточно сказали: «Ні!»… 

Життя було нестерпним. У мене, що називається, їхав дав. Хто був у моїй ситуації, той зрозуміє. Думки про усиновлення десь підсвідомо визрівали, але на свідомому рівні я їх відкидала. Не знаю, чому. То був якийсь внутрішній спротив. Мабуть так було потрібно – рішення взяти дитину ніби визрівало в мені. І ось одного ранку я прокинулась з чітким переконанням – або ми усиновимо дитину, або… Не хочеться зараз і згадувати про ту альтернативу.

Що характерно, з чоловіком ми не розмовляли на тему усиновлення взагалі. Два тижні я ходила колами біля Миколи: ніяк не могла зважитись почати цю розмову. Я розуміла, що чоловікам важче дається рішення прийняти, так би мовити, «не свою» дитину. Жінкам простіше: переплакали, перетужили… Хоча і я ламала себе довго. Але, на мій подив, чоловік згодився на мою пропозицію одразу. Жодного слова проти.
Свого Ваню ми шукали близько півроку. Спочатку ми планували взяти малесеньку дитину, але в процесі пошуку (як це виходить у багатьох усиновителів) дещо змінили «критерії пошуку».

Нам пропонували одного хлопчика. Познайомились, але не склалось. Дуже хороший хлопчик. Розум каже: беріть, а серце мовчить… Складна була ситуація. Ми довго вагалися, але все ж таки відмовились.
У той час, коли ми ходили знайомитись з тим хлопчиком, ми й запримітили нашого Ваню – він грався з дітками на дворі. Цей п’ятирічний хлопчина якось одразу мені припав до душі. Ми поїхали додому, а він мені буквально стояв перед очима. Наступного разу почали про нього розпитувати. За кілька днів познайомились, потім стали навідуватись регулярно. І  так, крок за кроком,  ми почали зближуватись і, врешті, уже уявити не могли, як раніше жили одне без одного. Всі страхи, з приводу того що всиновлена дитина – чужа дитина, де й подівалися!

У січні ми забрали хлопчика додому. Як виявилось, його депортували з Москви – він розмовляє чистісінькою російською мовою з виразними московським акцентом. Ми не дуже-то й цікавилися, як і що там сталось у його колишній родині. Ваня багато чого пам’ятає з того життя. Пам’ятає, що була мама, були бабусі, був папа перший і папа другий… Нас з чоловіком він спочатку називав тьотя Свєта і дядя Коля, потім мама Свєта і тато Коля, а тепер просто – мама і тато.

Причому до чоловіка Ваня звикав довше. Припускаю, що попередні «татусі» його били, бо він досить обережно до чоловіків ставився загалом. Та й в цілому спочатку він був досить таки замкнутий. Коли йому щось не подобалось, або він чогось сердився, навіть не показував цього – все в собі тримав. Та якось він серйозно захворів. Кілька днів лежав у ліжку з температурою. Звісно, я від нього ні на крок не відходила і вдень, і вночі. І ця ситуація його дуже змінила. Він нарешті зрозумів, що він – не один, що він завжди може розраховувати на нашу любов і турботу.

І тепер він нам такий рідний! Такий наш! Не передати словами… Він так на нас схожий – і манерами, і вподобаннями. Спостерігаю за ним і не перестаю дивуватись. Навіть у дрібницях. Ну, наприклад, у нас повністю співпадають гастрономічні смаки: він не любить каші і обожнює макарони, не їсть борщ і дуже полюбляє молочний суп – і ми з чоловіком так само! Можливо я дещо перебільшую значення цих дрібниць, але вони дуже нас зближують.

Тепер наш Ваня марить сестричкою. Причому йому потрібно винятково блондинка і тільки Настя або Ліза. Тільки в крайньому випадку ім’я може бути іншим, але сестричка повинна бути зовсім маленька. І крапка. Тож будемо шукати».
 

Поділитися:
Інші новини
Майбутня телеведуча Владислава  мріє про чуйну родину Новини
18 жовтня 2019
Майбутня телеведуча Владислава мріє про чуйну родину
Детальніше
Ми привезли нові історії дітей-сиріт із Одещини Новини
17 жовтня 2019
Ми привезли нові історії дітей-сиріт із Одещини
Детальніше
Маленький блондин з чарівною усмішкою чекає приїзду чудових батьків! Новини
11 жовтня 2019
Маленький блондин з чарівною усмішкою чекає приїзду чудових батьків!
Детальніше