Я ознайомився із Політикою конфіденційності та даю свою згоду на обробку моїх персональних даних.

Політика конфіденційності
Всеукраїнський портал національного усиновлення
«Рінат Ахметов – Дітям.
Сирітству – ні!»
Rozvitok
Гаряча лінія
0-800-50-90-01



Щасливі історії ДБСТ. Ольга Кочнєва: «Ми хотіли лише всиновити хлопчика, але вже в перший рік взяли двох»

Спеціалісти програми «Рінат Ахметов – Дітям. Сирітству – ні!» продовжують спілкуватися із прийомними батьками. На цей раз - історія родини Ольги Кочнєвої та Володимира Товарницького з Нікольського Донецької області. Ольга Олексіївна – активний користувач порталу «Рінат Ахметов – Дітям. Сирітству – ні», прийомна мама з 2012 року. Перші шість років вони були прийомною родиною, а зараз – ДБСТ, де виховуються 10 діток.

«Я ТЕЖ – УСИНОВЛЕНА ДИТИНА»

Прийомна мама каже, що завжди відчувала, що її доля – виховати не тільки рідких діток, а ще й всиновити, хоча б одного. «Я і сама – усиновлена дитина, - розповіла нам Ольга Кочнєва. – Тому вважала, що теж мала у свою чергу всиновити сироту. Дуже дякую рідній мамі, що народила мене, а не зробила щось погане. Що вже з пологового будинку мене удочерили гарні, добрі, турботливі батьки.  Мама була санітаркою.  Вони дуже мене любили! То була непроста родина – репресовані німці (моє дівоче прізвище  Ульріх). Життя було дуже непросте, жили небагато. Спочатку у Казахстані, а коли дозволили виїхати у Канаду, Німеччину чи будь яку іншу країну, вони вирішили повернутися на Україну, бо вважали її своїм справжнім домом.

У першому шлюбі в мене троє діток, але нажаль, чоловік загинув у автокастрофі. Коли вдруге вийшла заміж, дуже хотілося спільну дитинку, бажано хлопчика. Саме тоді ми з Вовою почали розмовляти про усиновлення. Дивно, що в нас пізніше таки народилася донечка! Зараз Кароліні 16 років, піде в одинадцятий клас. Перш ніж оформляти документи, ми почали готувати саме Кароліну. Кожного дня розповідали – як живеться діткам, в яких немає батьків. Коли сідали їсти, я питала: «Все в тебе гарно? А є дітки, котрі нічого не їли, бо нічого не мають». І все в такому дусі. У решті решт Кароліна сама прийняла рішення поділитися усім своїм з усиновленою дитиною…

 ПЕРЕДЧУТТЯ

Після того, яка Кароліна погодилася, ми з чоловіком прийшли у нашу Нікольську соцслужбу оформляти документи. Нам дуже повезло із соцпрацівником, яка завжди – на захисті прав  дитини. Ще тільки познайомившись із нами, вона наче дивилася у глибину кожного з нас, це просто неймовірно! Послухала нас і каже: «Ви знаєте, що є різні форми опіки? Усиновлення - пріоритетна форма, але не єдина». Вона вже тоді відчула, що в нас буде прийомна сім’я. І дійсно, вже через рік в нас було двоє прийомних діток!

Першого ми забрали у квітні, а другу – у листопаді.  Костику було тоді 5,5 рочків. Ще не було війни, ми поїхали у Горлівський заклад подивитися. Вихователі попередили: «Хлопчик дуже заляканий, нікого не сприймає, ми не впевнені, що він до вас піде». Дитина дійсно до чоловіка не пішла спочатку.  Це зрозуміло, бо до того він жив тільки з мамою, а чоловіки, які приходили до них, ображали його. Але він підійшов до мене, сів на коліна і притулився. Вихователі були дуже здивовані.  Чоловікові Костя дуже сподобався, але в мене раптово почалися якісь сумніви, можливо я ще не була готова. Вирішили не поспішати, все ще раз зважити. Але вже наступного ранку Володя сказав: «Давай заберемо Костю». 

«ЦЕ Ж МОЇ ОЧЕНЯТА!»

Через півроку після того я приїхала по справах у райадміністрацію. Мене зустріла наш соцпрацівник і запросила нас до себе. Поклала на стіл фотокартку  дворічної дівчинки, і розказала її сумну історію. Усиновити дівча не можливо, бо в неї були батьки, хоча дуже-дуже хворі. Її можна було взяти лише під опіку, щоб не залишилася у закладі, а мала шанс отримати нову сім’ю та любов.   «Ви подумайте», - підсумувала розповідь соцпрацівник, та дала цю фотокартку провсяк випадок. Вийшла я, іду і думаю: «Два рочки – це ж дуже маленька, чи вистачить в нас сил?» .

Удома я поставила фото на кухні і стала чекати чоловіка. Він тільки вперше подивися на картку і каже: «О! Це ж мої оченята!! Хто це??» Я розказала.  Вночі він мене будить і каже: «Давай завітаємо до цієї дівчинки!»

Як же він тоді закохався, щонеділі ми їздили до закладу у Донецьку! Здавалося б що в нас не було інших справ? Були! Худоба – корова, свині, город, качки….  В нас не було дітей? Були! Але щонеділі ми їздили, і тільки дівча бачила мого чоловіка, рученята  підіймала і казала: «Папа!»

Чоловік не заспокоївся, поки ми не забрали її до себе, хоча я трошки нервувала і навіть ревнувала. Ось так, ініціювала це я, а зробив – він. 

Зараз так це згадую і сміюся, бо усі наші дітки – рідні чи прийомні – вони НАШІ! І так було кожного наступного разу, коли нам телефонували зі служби і казали про нову дитинку, я питала в чоловіка, а він тільки посміхався: «Чого ти мене питаєш, якщо все вже вирішила?»…

(Далі – наступної п’ятниці)

Поділитися:
Інші новини
NEW!!! 26 анкет діток з Одеської області щойно завантажені на наш портал Новини
19 січня 2021
NEW!!! 26 анкет діток з Одеської області щойно завантажені на наш портал
Детальніше
Чи можна стати усиновителем, якщо немає офіційного доходу? Відповідь експерта Любові Лоріашвілі на запитання користувачів порталу Новини
18 січня 2021
Чи можна стати усиновителем, якщо немає офіційного доходу? Відповідь експерта Любові Лоріашвілі на запитання користувачів порталу
Детальніше
“Чи правомірно в нас вимагають додаткові документи на усиновлення, яких немає у загальному перечні?” Відповідь експерта Майї Шимашис на запитання користувачів порталу Новини
14 січня 2021
“Чи правомірно в нас вимагають додаткові документи на усиновлення, яких немає у загальному перечні?” Відповідь експерта Майї Шимашис на запитання користувачів порталу
Детальніше