Я ознайомився із Політикою конфіденційності та даю свою згоду на обробку моїх персональних даних.

Політика конфіденційності
Всеукраїнський портал національного усиновлення
«Рінат Ахметов – Дітям.
Сирітству – ні!»
Rozvitok
Гаряча лінія
0-800-50-90-01



Щасливі історії. ДБСТ Наталії Постригань: "Мені вважалося, що стати мамою ДБСТ – це щось надмірне. Але доля іноді спонукає тебе до найдивовижніших вчинків"

ДБСТ Наталії Постригань з Маріуполя – у травні 2020 виповнилося лише рік, але вже зараз вона виховує 8 діток! До того Наталя часто заходила на портал «Рінат Ахметов – Дітям. Сирітству – ні!», дивилася відео, читала історії усиновлення  та створення ДБСТ і міркувала. Ці історії дуже надихали на втілення нової, надзвичайної мрії. Тепер, Наталія – сертифікована прийомна мама і активний учасник тренінгів та семінарів, які проводить Фонд Ріната Ахметова. А що було перед тим і як взагалі виникла ідея  стати прийомною мамою – Наталя розповіла спеціалістам програми «Рінат Ахметов – Дітям. Сирітству – ні!».


ВИНИКНЕННЯ ІДЕЇ

«Про те, щоб взяти дитинку з закладу, я вперше замислилася завдяки газетній публікації про немовлят, від яких відмовилися батьки, - згадує Наталя. – Читала як до них приходять волонтери і допомагають, і плакала. Як людина віруюча, я не могла залишитися осторонь, і захотіла зробити хоч щось, аби допомогти таким діткам. Я тоді ще не знала, що саме, а просто щиро і довго молилася.  Перший крок був звичайний, але дуже важливий. Я почала розшукувати – де саме у Маріуполі можна знайти таких діток».
Наталя почала ходила по лікарнях, знайомилася із керівниками дитячих відділень. Вони обмінювалися номерами телефонів, і телефонували, якщо  щось  було потрібно – чи памперси, чи медикаменти. «В мене з’явилися однодумці, з якими досі товаришуємо, - каже прийомна мама. – Ми почали ходити по відділеннях, де знаходяться дітки, які чекають на отримання статусу сироти. Коли їх забирають від неблагонадійних батьків, вони там очікують на отримання потрібних документів. Нас почали пускати в такі відділення. У Маріуполі тоді це було інфекційне відділення лікарні №4. 
Ми приходили з друзями-волонтерами, спілкувалися з дітками. Вони були різного віку – від 3 рочків до 16-ти… Коли кількість волонтерів збільшилася, ми організували свій благодійний фонд, який проіснував десь два роки. Тоді ми трошки розширили свою «географію» - почали їздити по інтернатним закладам, притулкам, робили свята, майстер-класи.  Але розпочалась війна, і фонд розпався…».


КРОК ДО ПРИЙОМНОЇ МАМИ

Так, війна зупинила багато добрих справ і зруйнувала плани, але Наталія Постригань не полишала надії, а шукала нові шляхи. «У мене подруга – прийомна мама ДБСТ, я часто приходила до неї в гості, але щоб самій очолити ДБСТ, щоб наважитися на такий крок, - і гадки не мала, - згадує Наталія. – Мені вважалося – це щось надмірне, і я не зможу. Але доля іноді спонукає тебе до найдивовижніших вчинків. 
Трапилося те, на що я не дуже очікувала. Моя родина розпалася, і ми з чоловіком розвелися… Я повернулася до мами з двома синами, аби почати нове життя. Часто на кухні я намагалася вмовити маму взяти ще дитину-сироту, але вона була проти. І саме у той час, влада Маріуполя йде на дуже важливий, як для мене крок – почала надавати житло новоствореним ДБСТ.  Я вирішила – це мій шанс! Як кажуть – саме та мить, коли треба швидко діяти, без сумніву і страху. Я вирішила діяти. Йшла більш інтуїтивно, не маючи гадки – як це треба робити. Просто йшла...
І знаєте – відбувалося диво! Наче хтось переді мною стелив зручний килим, і вів по ньому, наче дитину. Медичні комісії, документи, обстеження, курси – все відбувалося швидко, спокійно, в мирі і злагоді, наче Хтось все це вже підготував для мене. Крім того, мене постійно підтримували не тільки друзі, а й незнайомі люди – лікарі, працівники різних служб… Коли люди розуміли, що я планую стати мамою  ДБСТ, намагалися казати якесь добре слово. Це було дуже дивно, але приємно. Навколо мене усе почало розквітати, влаштовуватися.  Я відчувала, що нарешті знов – на правильному шляху. 


ПЕРШИЙ РІК

Зараз Наталя з двома рідними синами та шістьма прийомними дітками живе у гарному будинку, де крім них – ще декілька ДБСТ. У родини -  трикімнатна квартира, ще не до кінця облаштована, але велика і затишна. «Мене навчали одразу, як мати ДБСТ, - каже Наталя Постригань.- Вже через 5 місяців в мене було вже 8 діток (це разом із моїми двома рідними).
Рідні діти дуже добре сприйняли таке поповнення. Вони ж розвивалися разом зі мною, їздили по закладах, навідували діток  і звикли. Тому ревнощів не було, навпаки, сини швидко розділили обов’язки між усіма дітками! До того ж, виявилося, що  ДБСТ – це набагато веселіше, ніж  життя звичайної родини».
Але звісно, для будь якої жінки – отримати на виховання 6 нових діток – величезний виклик та навантаження. Як Наталії вдається виховувати одразу таку кількість, і як долає труднощі – читайте у наступній публікації.

(Далі буде)   

Поділитися:
Інші новини
«Я взяла інтерв’ю у Андрія Дебріна і тепер впевнена, що хочу стати журналістом!». Відгуки учасників зйомок освітнього серіалу Новини
02 грудня 2020
«Я взяла інтерв’ю у Андрія Дебріна і тепер впевнена, що хочу стати журналістом!». Відгуки учасників зйомок освітнього серіалу
Детальніше
«Мама мене била об батареї, а її брат випив та викинув мене у вікно». Блог Анастасії Білоусової, фахівця програми «Рінат Ахметов – Дітям. Сирітству – ні!» Новини
27 листопада 2020
«Мама мене била об батареї, а її брат випив та викинув мене у вікно». Блог Анастасії Білоусової, фахівця програми «Рінат Ахметов – Дітям. Сирітству – ні!»
Детальніше
«На першій зустрічі дитина злякалася чоловіка, це нормально для першого побачення?». Відповідь психолога на запитання користувачів порталу Новини
26 листопада 2020
«На першій зустрічі дитина злякалася чоловіка, це нормально для першого побачення?». Відповідь психолога на запитання користувачів порталу
Детальніше