Я ознайомився із Політикою конфіденційності та даю свою згоду на обробку моїх персональних даних.

Політика конфіденційності
Всеукраїнський портал національного усиновлення
«Рінат Ахметов – Дітям.
Сирітству – ні!»
Rozvitok
Гаряча лінія
0-800-50-90-01



Як знайти дитину на усиновлення та забрати із закладу. Усиновителька Тетяна Волкоморова поділилася своїм алгоритмом дій

Програма «Рінат Ахметов – Дітям. Сирітству – ні!» постійно знайомиться з новими батьками-усиновителями, які на наше прохання розповідають свою історію усиновлення. Так, нещодавно ми поспілкувалися з усиновителькою Тетяною Волкоморовою із с. Нова Долина Одеської області та дізналися, як їй вдалося забрати дитину з дитячого закладу в Одесі.

Прийняття рішення всією родиною

«Зараз я розумію, що нюансів при усиновленні дуже багато і кожна родина стикається з різними рівнями складнощів, – каже Тетяна. – У нас весь процес зайняв два роки (через карантин), але жодного дня ми не пожалкували і не відмовилися від бажання усиновити». 

Тетяна розповіла свою історію: «Ми з чоловіком прожили 10 років, а діточок не було. Що не робили, нічого не допомогло, а сім’я без дитини – це не зовсім сім’я. Я стала замислюватися, поговорила зі своєю мамою. Вона перша мене підтримала і підтримує більше за всіх сьогодні, за що я їй дуже вдячна.

Рішення взяти дитину ми прийняли разом, на великій сімейній нараді. Саме там остаточне рішення було прийняте, а наступного тижня ми почали збирати документи. Це був травень 2019 року.

Збір документів

Спочатку ми поїхали  до районної служби, всі документи оформили, нам їх підшили та порадили поїхати в обласну службу, бо там більше шансів знайти дитину, яку ми хочемо (хотіли хлопчика до 3 років).

Фахівець Одеської обласної служби перевірив документи і половину попросив переробити. На переоформлення ми витратили пів року. Коли документи були вже оформлені правильно, виявилося, що треба проходити обов’язкові курси.

Очікування курсів

Нас записали на курси в нашому районі. Але, гадаю, якщо б я не поїхала в обласну службу й не озвучила своє питання, ми б і досі чекали. В обласній службі нас поставили на чергу, але почався карантин, і ми з березня по жовтень 2020 року просто чекали. Згідно з постановою 475 через карантинні умови нас поставили на облік і без курсів, але від того не полегшало, бо карантин був скрізь. Ми просто стали в чергу і були десь 60-ті.  Так ми дізналися, що усиновителі теж стоять у черзі.

Курси

Нарешті, у жовтні обласна служба запросила нас на курси. Ми з чоловіком їх відвідали і не пожалкували! І досі їх згадуємо при спілкуванні з дитиною.

Дуже раджу їх пройти всім. Нам повезло зі спікерами! Дві молоді жіночки дуже цікаво й дотепно нам усе розповіли. Ми не писали ніяких конспектів, був виключно інтерактив. Крім того, ми подружилися з сім’ями. У нас є група у вайбері, ми підтримуємо зв'язок  і знаємо, в кого і як справи.

Перше відвідування дитини

Ще коли ми проходили курси, нам запропонували хлопчика. На онлайн-знайомстві ми його побачили, поспілкувалися з лікарем і відмовилися. У нього був ДЦП, і ми, чесно кажучи, боялися, що не впораємося. Після відмови у жовтні ми ще майже пів року чекали дзвінка. Самі вже нікуди не телефонували.

А в травні 2021 року нам все ж таки зателефонувала фахівець обласної служби,  надіслала нам анкету трирічного хлопчика і порадила познайомитися.

У закладі

Ми написали заяву про знайомство. У закладі все спочатку було дуже добре. Нас зустріли фахівець у справах дітей, юрист та лікар закладу. Директорка з нами дуже люб’язно поспілкувалася, потім поговорили з іншими фахівцями.

Спочатку побачення були тільки під наглядом їхніх фахівців, але згодом  до нас звикли, навіть давали можливість поспілкуватися та погратися з хлопчиком без супроводу.

Поведінка дитини на побаченні

Перша зустріч була в присутності вихователів, яких синок знав, то ж проблем не було, він активно з нами грався. А ось коли ми залишалися з ним самі, то він спочатку просився назад у свою групу, яка гуляла на вулиці. Доводилося відволікали його цукерками, іграшками. Але він швидко до нас звик. Останні рази вже називав нас «мама і тато», хизувався перед своїми друзями: «Це мої батьки!»

Досудова біганина

Після рішення забрати сина додому почалася досудова біганина. Ось про що згадувати й досі немає бажання. Щодня ми кудись їздили – то в міську службу, то в обласну, то в суд, то ще кудись. Чекали суду, щонеділі їздили до дитини, щоб він звикав до нас. Зрештою, коли ми все вирішили і суд пройшов, – дитячий заклад чомусь почав зупиняти процес. Їм постійно чогось не вистачало, від’їзд дитини переносили на інший термін. А коли вони почали вимагати від нас спочатку оформити нове свідоцтво народження дитини (хоча це робиться вже після того, як дитину забирають додому), ми впали у відчай.

Я стала телефонувати фахівцям області й міста Одеси. Вирішити нашу проблему допомогла міська служба у справах дітей, до якої ця дитина належить, за що ми їй щиро дякуємо!

Нарешті! У понеділок ми забрали дитину додому!!!»

 

Поділитися:
Інші новини
Уряд створює Державну службу України у справах дітей для вдосконалення захисту дітей та усиновлення Новини
19 січня 2022
Уряд створює Державну службу України у справах дітей для вдосконалення захисту дітей та усиновлення
Детальніше
Близько 70% дітей в інтернатних закладах мають ФАСП. Факти досліджень пояснює експерт Ольга Большова Новини
09 січня 2022
Близько 70% дітей в інтернатних закладах мають ФАСП. Факти досліджень пояснює експерт Ольга Большова
Детальніше
«Дякуємо за чудові подарунки!» Весела новорічна фотосесія прийомної родини Домаш Новини
05 січня 2022
«Дякуємо за чудові подарунки!» Весела новорічна фотосесія прийомної родини Домаш
Детальніше