22.09.2019
Топ помилкових батьківських установок: що не можна казати дітям
Психологічні установки – це послання батьків дитині, певні правила поведінки на підсвідомому рівні. Та чи часто ми аналізуємо те, що говоримо дітям?
Спеціалісти програми «Рінат Ахметов – Дітям. Сирітству – ні!» підібрали топ помилкових батьківських установок, що сприяють розвитку їхньої невпевненості, боязкості, знецінення себе. Отже, що не слід говорити дітям і чому.
1. Не ходи туди, там небезпечно / не чіпай це – покалічишся / не роби цього, бо буде горе – подібні фрази орієнтують дитину на те, що весь світ – суцільна небезпека.
2. Я краще знаю / хоча б запитав (ла) / ти ж не знаєш – посил «не думати» провокує в дитині сумніви у власних думках та міркуваннях.
3. Не чіпай мене зараз / бачиш, от тепер і маєш / тікай звідси – внаслідок цих фраз дитина почуває себе пригніченою та у чомусь винною.
4. Досить плакати / бачиш, а інші діти не плачуть, / що ти тут море розводиш? – це прямий посил на те, що дитина не повинна демонструвати вияви своїх почуттів, а навпаки, має їх блокувати.
5. Хотіти можна завжди / ну, знову ти щось хочеш – інакше кажучи, програмуємо дитину на заборону виконання власних бажань. У дорослому житті дитина задовольнятиме потреби та бажання усіх навколо, але не власні.
6. У тебе все одно нічого не вийде без моєї допомоги / давай ліпше я – це пряме посилання на те, що дитина ніколи не зможе досягти успіху у будь-чому.
