Я ознайомився із Політикою конфіденційності та даю свою згоду на обробку моїх персональних даних.

Політика конфіденційності
Всеукраїнський портал національного усиновлення
«Рінат Ахметов – Дітям.
Сирітству – ні!»
Rozvitok
Гаряча лінія
0-800-50-90-01



«Кошенята» Максимко і Женя стали домашніми

 Ми назвали їх «кошенятами» щойно наша знімальна група зустрілася з ними в одному з дитячих будинків Севастополя. Два маленьких світлоголових чуда. Максимкові – 2,5 рочки, Женя – на рік старший. Вони тулилися один до одного, сторожко спостерігали за нашою знімальною групою допитливими оченятами і синхронно повертали голівки на кожний рух оператора. Одним словом, «кошенята», та й годі.

Альтернативный текст

Фотографії братиків ми розташували на нашому порталі. Узагалі з кожною дитинкою в дитячому будинку ми робимо кілька десятків фото. Кожне з них заслуговує місця на сайті. Та перед тим, як їх туди розташувати, ми все одно прискіпливо обираємо кращі з кращих. Бо знаємо, як важливо, аби при погляді на дитячу фотографію у майбутньої мами чи тата, як-то кажуть, «йокнуло», аби з’явилося бажання почати збирати документи чи ж навіть їхати і знайомитися з дитиною. Так, як це було з теперішніми батьками наших «кошенят».

«Якось у мене з’явилася думка взяти в родину дитинку, - ділиться мама Олена. – Та я не казала про це чоловікові. Десь півроку я виношувала все це в собі, думала про те, що час іде, а своїх дітей в нас поки немає. Ми працюємо, все набуваємо та й набуваємо. Говорю Віті – дивися, ми маємо всі умови для того, щоб у нас жили дітки. Поки нема власної дитини, давай візьмемо малюка – нехай і він скористається тими благами, які у нас є. А чоловік відповідає: «Я тобі про це не казав, та я теж уже десь із півроку про це думаю». То що, запитую в нього, - ти згодний?.. І вже десь за місяць ми почали збирати документи.

«Ми зібрали потрібні папери, - продовжує тато Віктор, – та почався карантин, і в дитячі заклади нас не пускали. Подруга скинула смс-кою посилання на сайт www.sirotstvy.net, і саме тут ми побачили наших діток. В той же день ми зателефонували до Севастопольської Служби у справах дітей. Це були останні дні грудня. А вже 4-го січня, після свят, ми були на першій зустрічі».  «Максимчику й Жені вихователі сказали, що до них прийшли мама і тато, - підхоплює Олена, - тож вони фактично відразу пішли на контакт. Потім ми їх пообіймали, поцілували – і все, під час наступних зустрічей вони вже знали, що це – батьки. Третього разу ми сказали їм, що приїдемо вранці, а приїхали увечері. І Женя вийшов до нас уже трохи ображений, не хотів розмовляти. А вихователька пояснила: просто він чекав вас зранку. І хвилювався».

Олена та Віктор Левченки показали нам відео піврічної давнини: день, коли вони поїхали до дитячого будинку забирати Максима й Женю додому. Ось малюки ласують бананами. Ось – дивляться в камеру широко розплющеними оченятами, іще не зовсім розуміючи, що відбувається. Ось – горнуться до тата й мами, ще трошки несміливо. А ось – Максимко вхопився за маму вже обома руками, так, аби більше ніколи її не відпускати… 

Альтернативный текст

«Перших два місяці вдома, - розповідає Олена, - було складно проводити межі. Щоб вони почали розуміти, що можна, а що – ні. Я думала, нам, дорослим, було складно: звикнути, освоїтися – то треба попу витерти, то – носа, то – «мама, їсти!», то – «мама, пити!». Тільки-но один захотів – за ним одразу і другий. А потім, коли звикли вже і ми, і діти, і я отримала змогу все проаналізувати, то зрозуміла: нам було тяжко, але їм – тяжче в декілька разів. Спершу було складно витримати той режим, який Максим і Женя мали раніше. Я кличу «їсти!», а в їхньому розумінні – все вже повинно стояти на столі. Вони прийшли, а на столі ще нічого нема. Я тільки насипаю. У Максима – одразу істерика: «Не буду!!!». Тобто якщо він відразу їжі не побачив – значить «не буду!». Або: «Я хочу яблуко!». Я кажу – треба його помити. А в малого сигнал: якщо я мию – значить я йому не даю. І коли я йому таки даю яблуко, він – за своє: «Не буду!!!». Це зараз Максим уже, звісно, розуміє, що треба мити яблука, треба мити ручки…» 

Альтернативный текст

«З Женею можна домовитися - підхоплює тато Вітя. - Жені можна пояснити – і проблема вирішена. Максиму – ні, його треба тільки вмовляти, але й умовляння діють не завжди. Ми спочатку навіть думали, що з ним щось не так. Перші кілька тижнів він будь-який протест виявляв так – головою об підлогу, або об стіну. Спочатку це нас, авжеж, шокувало. Адже Женя поводиться адекватно й нормально, а Максим – ні. Та в якийсь момент, коли він влаштував чергову істерику, я раптом побачив у його погляді абсолютну ясність і усвідомлення ситуації. Бувало навіть так: одне око нібито кричить та істерить разом з ним, а друге він напіврозплющить і спостерігає за нашою реакцією. І тоді ми зрозуміли, що з дитиною все нормально».

«Ми зрозуміли, - додає Олена, - що він просто маніпулює нами та намагається запровадити тут свої порядки. А коли зрозуміли – все це минулося вже за місяць».

Женєчку в родині Левченків називають «романтиком». Бо ж на вулиці хлопчик, кажуть батьки, бачить кожну комашинку, кожну мурашку та «божу корівку», а ще – так захоплено кожного разу радіє листочкам, деревам, небу, сонечку… «Він вибігає на вулицю, - каже Олена, - і: «Мама, мені сонечко просто в очі світить!» або «Мама, мені сніг прямо на носик падає!». І все це – з таким захватом, що навіть я разом з ним теж почала по-новому дивитися на природу, адже в звичайній життєвій суєті ти перестаєш усе це помічати». 

Альтернативный текст

Максимко натомість – родинний «Ейнштейн». «Іграшки його спершу не дуже цікавили, - розповідає Віктор. – Візьме книжку, сяде на дивані чи підлозі – і годинами може гортати: вперед і назад, вперед і назад. Навіть на горщику міг сидіти «читати». От я й кажу: майбутній Ейнштейн».

«А ще вони дуже люблять тварин, - додає мама Олена, - особливо собак та котів. Ми спочатку біля кожного котика та собачки по півгодини простоювали. Якщо пес прямує в нашому напрямку – ми йдемо швидко. Та варто йому звернути в інший бік і все – будемо там півгодини стояти».

З-поміж улюблених домашніх розваг у малюків тепер - і поцілунки з обіймами. «Вони були цим обділені, - каже Олена, - тож навіть зараз, хоча вже півроку минуло, жоден день не минає в нас без поцілунків-обіймів. Якщо «до побачення!» - значить обов’язково треба цілуватися, разів так з п’ятнадцять. Авжеж, в перший час в плані ласки й любові вони з нас вичерпували надзвичайно багато. Все, що вони не доотримували і все, що ми могли їм дати, вони брали».

Попри це, дисципліна й розпорядок в родині – понад усе. «Їсти – значить їсти, - ділиться досвідом Олена, - і ніхто від їжі не ухиляється. Якщо спати, то – спати. О 22.00 – відбій, і ми вже лежимо в ліжечку. Якщо збираємо іграшки, - збираємо разом. Чоловік інколи навіть каже – ти, мовляв, з ними надто строга. Відповідаю: це тому, що їх двоє. І якщо я одному дозволю правилами знехтувати, цього ж одразу захоче і другий». 

Альтернативный текст

Нещодавно Женя й Максимко пішли в садочок. Батьки думали: адаптація мине в них легше, аніж в інших дітей. Насправді ж – звикали, як усі. Братиків залишали в садку на годину, на дві, Максим капризував: не хотів залишатися. Зрештою – звикли. «Зараз, розповідає Олена, - все вже абсолютно нормально: «Цьом, мама, бувай, ми – в садочок!» Та й узагалі, після того, як вони звикли до всього і до нас, а ми – до них, у нас, можна сказати, повна ідилія в стосунках. Рідні нас підтримують. Батьки, брати й сестри. Синочки – улюбленці. Та й як їх можна не любити?.. Це ж два маленьких сонечка».

Ксенія Пясківська, спеціально для порталу www.sirotstvy.net

Поділитися:
Інші новини
Перша зустріч з дитиною: поради майбутнім усиновителям Новини
30 листопада 2020
Перша зустріч з дитиною: поради майбутнім усиновителям
Детальніше
«Мама мене била об батареї, а її брат випив та викинув мене у вікно». Блог Анастасії Білоусової, фахівця програми «Рінат Ахметов – Дітям. Сирітству – ні!» Новини
27 листопада 2020
«Мама мене била об батареї, а її брат випив та викинув мене у вікно». Блог Анастасії Білоусової, фахівця програми «Рінат Ахметов – Дітям. Сирітству – ні!»
Детальніше
«На першій зустрічі дитина злякалася чоловіка, це нормально для першого побачення?». Відповідь психолога на запитання користувачів порталу Новини
26 листопада 2020
«На першій зустрічі дитина злякалася чоловіка, це нормально для першого побачення?». Відповідь психолога на запитання користувачів порталу
Детальніше