Я ознайомився із Політикою конфіденційності та даю свою згоду на обробку моїх персональних даних.

Політика конфіденційності
Всеукраїнський портал національного усиновлення
«Рінат Ахметов – Дітям.
Сирітству – ні!»
Rozvitok
Гаряча лінія
0-800-50-90-01



Родина Моляр: «Чим менше дітей житимуть в інтернатах, тим сильніше буде наша нація»

З родиною Андрія та Наталії Моляр Фонд Ріната Ахметова познайомився в 2017 році на конкурсі «Новорічні традиції вашої родини». З того часу ДБСТ Молярів не пропускає жодного заходу, організованого Фондом, і є одними з найактивніших спікерів.

Цього року ДБСТ сім'ї Молярів виповнилося 7 років. Фахівці Фонду Ріната Ахметова попросили згадати, з чого все почалося, як виникла ідея стати прийомним батьками.

 «Років 10 тому ми якось по телевізору побачили ролик про всиновлення, - згадує глава сімейства, Андрій. - Якось несподівано стали говорити про те, що добре б усиновити хлопчика. Згадували розповіді  наших батьків, які виросли в інтернаті. 

У Наташі - мати, а у мене - тато. Адже кожен з нас з дитинства чув: «Ось ви тепер добре живете, а у нас в інтернаті ....!». Далі йшли розповіді про жорстокість та голод у притулках радянських часів. Можливо це стало глибинним поштовхом до бажання взяти ще одну дитину, навіть коли в нас є двоє рідних».

 

Але тоді всиновити хлопчика не вийшло. У їхнього сина  лікарі виявили астму. По три тижні Наталя змушена була знаходитися із сином у лікарні майже півроку. Тому ідею з усиновленням відклали.

Однак через певний час до будинку Молярів зателефонували фахівці соцслужби із пропозицією - а чи не хочуть вони стати батьками ДБСТ? Тоді саме батьки Андрія й Наталі були першими, хто підтримав цю ідею. Наталя і Андрій, мало що розуміючи, прийшли на перші навчальні курси.

 
«Там ми побачили безліч небайдужих людей, які хочуть подарувати любов не тільки рідним, а й чужим дітям, - згадує Наталя. - Перебувати поруч з однодумцями дуже корисно. Це так надихає!

Після навчання нам відразу дозволили очолити ДБСТ та взяти 10 дітей. Нам дали пятьох хлопчиків та одну дівчинку, а через півроку - ще трьох дітей.

Так, восени 2012 року дитячий будинок сімейного типу Моляров офіційно відкрився. За ці 7 років сім'я «випустила» в життя вже 4 вихованців, ще 7 – досі в сім’ї. Великій родині дуже допомагають батьки та друзі.

 
«Не всі діти будуть нам вдячні - це ми знали з пройдених курсів, - каже Андрій. – Але вважаю, нам пощастило. Діти досі нам телефонують і приїжджають.
Ми завжди раді бачити і підтримати їх. 

Наприклад, Діма потрапив до нас в 13 років вже із сформованим життєвим укладом. А тепер він в армії. На присягу приїхали тільки ми, чомусь навіть рідної мами Діми там не було. На всі вихідні, які надають військовим, він їде до нас.

Дзвонить нам кожного дня по декілька разів, каже: «Мамо, тато, я вас люблю! Скоро приїду додому!". Він навіть у дитинстві таких слів нам не говорив, як тепер!».

 «Ще одна прийомна донька Яна опинилася у нас в підлітковому віці, до цього вона жила з трьома братами, - додає Наталія. – Справжньою пацанкою була, в школі билася з хлопчиками на рівних, вчителі за голови хапалися. Пройшли роки. Нещодавно в неї був випускний, і ті ж вчителі сказали: «Ну ось, була пацанкою, а стала - справжньою леді». Вони стали дорослими, але ми їх дуже любимо і завжди чекаємо в гості.


Багато батьків побоюються брати підлітків, але даремно. Цих дітей просто треба трохи полюбити, обігріти й приголубити. І не має значення, скільки їм років - 3 чи 12. Ми часто бачили, як наші підлітки гралися з малюками так, наче вони одного віку».

 У сім'ї Молярів впевнені - не має значення, скільки років дитині, коли вона тільки потрапляє в сім'ю із закладу. «Всі ці діти проходять період адаптації, який можна порівняти із народженням, - каже Наталя. -Спочатку період «виношування», потім народження, потім вони вчаться простим навичкам гарної поведінки - мити руки, вітатися і бажати «смачного» або «на добраніч».


Все як у звичайних дітей, тільки в прискореному варіанті. Адже для них нова сім’я - це нове народження, нове життя. Тому не варто боятися брати дітей. Ми з чоловіком мріємо, щоб всі діти жили в сім'ях. Чим менше дітей житимуть в інтернатах, тим сильніше буде наша нація. Тоді і ми на старості будемо жити в мирі та злагоді».

 

Поділитися:
Інші новини
Актуально під час карантину: примушувати вчитися чи дати свободу? Новини
02 квітня 2020
Актуально під час карантину: примушувати вчитися чи дати свободу?
Детальніше
ЩО РОБИТИ НА КАРАНТИНІ.  Як створити власний комікс онлайн Новини
01 квітня 2020
ЩО РОБИТИ НА КАРАНТИНІ. Як створити власний комікс онлайн
Детальніше
Навчання майбутніх прийомних батьків і усиновителів триває 72 години. Для чого стільки? Новини
31 березня 2020
Навчання майбутніх прийомних батьків і усиновителів триває 72 години. Для чого стільки?
Детальніше