Я ознайомився із Політикою конфіденційності та даю свою згоду на обробку моїх персональних даних.

Політика конфіденційності
Всеукраїнський портал національного усиновлення
«Сирітству — ні!»
Rozvitok Rozvitok
Гаряча лінія
0-800-50-90-01



Родина Моляр: «Чим менше дітей житимуть в інтернатах, тим сильніше буде наша нація»

З родиною Андрія та Наталії Моляр Фонд Ріната Ахметова познайомився в 2017 році на конкурсі «Новорічні традиції вашої родини». З того часу ДБСТ Молярів не пропускає жодного заходу, організованого Фондом, і є одними з найактивніших спікерів.

Цього року ДБСТ сім'ї Молярів виповнилося 7 років. Фахівці Фонду Ріната Ахметова попросили згадати, з чого все почалося, як виникла ідея стати прийомним батьками.

 «Років 10 тому ми якось по телевізору побачили ролик про всиновлення, - згадує глава сімейства, Андрій. - Якось несподівано стали говорити про те, що добре б усиновити хлопчика. Згадували розповіді  наших батьків, які виросли в інтернаті. 

У Наташі - мати, а у мене - тато. Адже кожен з нас з дитинства чув: «Ось ви тепер добре живете, а у нас в інтернаті ....!». Далі йшли розповіді про жорстокість та голод у притулках радянських часів. Можливо це стало глибинним поштовхом до бажання взяти ще одну дитину, навіть коли в нас є двоє рідних».

 

Але тоді всиновити хлопчика не вийшло. У їхнього сина  лікарі виявили астму. По три тижні Наталя змушена була знаходитися із сином у лікарні майже півроку. Тому ідею з усиновленням відклали.

Однак через певний час до будинку Молярів зателефонували фахівці соцслужби із пропозицією - а чи не хочуть вони стати батьками ДБСТ? Тоді саме батьки Андрія й Наталі були першими, хто підтримав цю ідею. Наталя і Андрій, мало що розуміючи, прийшли на перші навчальні курси.

 
«Там ми побачили безліч небайдужих людей, які хочуть подарувати любов не тільки рідним, а й чужим дітям, - згадує Наталя. - Перебувати поруч з однодумцями дуже корисно. Це так надихає!

Після навчання нам відразу дозволили очолити ДБСТ та взяти 10 дітей. Нам дали пятьох хлопчиків та одну дівчинку, а через півроку - ще трьох дітей.

Так, восени 2012 року дитячий будинок сімейного типу Моляров офіційно відкрився. За ці 7 років сім'я «випустила» в життя вже 4 вихованців, ще 7 – досі в сім’ї. Великій родині дуже допомагають батьки та друзі.

 
«Не всі діти будуть нам вдячні - це ми знали з пройдених курсів, - каже Андрій. – Але вважаю, нам пощастило. Діти досі нам телефонують і приїжджають.
Ми завжди раді бачити і підтримати їх. 

Наприклад, Діма потрапив до нас в 13 років вже із сформованим життєвим укладом. А тепер він в армії. На присягу приїхали тільки ми, чомусь навіть рідної мами Діми там не було. На всі вихідні, які надають військовим, він їде до нас.

Дзвонить нам кожного дня по декілька разів, каже: «Мамо, тато, я вас люблю! Скоро приїду додому!". Він навіть у дитинстві таких слів нам не говорив, як тепер!».

 «Ще одна прийомна донька Яна опинилася у нас в підлітковому віці, до цього вона жила з трьома братами, - додає Наталія. – Справжньою пацанкою була, в школі билася з хлопчиками на рівних, вчителі за голови хапалися. Пройшли роки. Нещодавно в неї був випускний, і ті ж вчителі сказали: «Ну ось, була пацанкою, а стала - справжньою леді». Вони стали дорослими, але ми їх дуже любимо і завжди чекаємо в гості.


Багато батьків побоюються брати підлітків, але даремно. Цих дітей просто треба трохи полюбити, обігріти й приголубити. І не має значення, скільки їм років - 3 чи 12. Ми часто бачили, як наші підлітки гралися з малюками так, наче вони одного віку».

 У сім'ї Молярів впевнені - не має значення, скільки років дитині, коли вона тільки потрапляє в сім'ю із закладу. «Всі ці діти проходять період адаптації, який можна порівняти із народженням, - каже Наталя. -Спочатку період «виношування», потім народження, потім вони вчаться простим навичкам гарної поведінки - мити руки, вітатися і бажати «смачного» або «на добраніч».


Все як у звичайних дітей, тільки в прискореному варіанті. Адже для них нова сім’я - це нове народження, нове життя. Тому не варто боятися брати дітей. Ми з чоловіком мріємо, щоб всі діти жили в сім'ях. Чим менше дітей житимуть в інтернатах, тим сильніше буде наша нація. Тоді і ми на старості будемо жити в мирі та злагоді».

 

Поділитися:
Інші новини
Счастливые истории усыновления: Кропивницкий. "Каждый мой день начинался с анкет на портале. И так полгода", - вспоминает Анастасия Константинова Новини
13 грудня 2019
Счастливые истории усыновления: Кропивницкий. "Каждый мой день начинался с анкет на портале. И так полгода", - вспоминает Анастасия Константинова
Детальніше
10 лет порталу. «Каждый из детей принес то, что теперь составляет меня, как личность».  Усыновитель Наталья Ивко – о 10 лайфхаках, которым ее научили дети Новини
12 грудня 2019
10 лет порталу. «Каждый из детей принес то, что теперь составляет меня, как личность». Усыновитель Наталья Ивко – о 10 лайфхаках, которым ее научили дети
Детальніше
Первые дни дома с приемным ребенком.  Как себя вести родителям? Советы коррекционного педагога Новини
11 грудня 2019
Первые дни дома с приемным ребенком. Как себя вести родителям? Советы коррекционного педагога
Детальніше