Я ознайомився із Політикою конфіденційності та даю свою згоду на обробку моїх персональних даних.

Політика конфіденційності
Всеукраїнський портал національного усиновлення
«Рінат Ахметов – Дітям.
Сирітству – ні!»
Rozvitok
Гаряча лінія
0-800-50-90-01



Прив’язаність та її типи у дітей з інтернатних закладів

Сьогодні не втрачає своєї актуальності проблема прив’язаності. Особливо вона є гострою для дітей, які виховуються в інтернатних закладах. Адже саме цей фактор у ранньому віці формує особистість. Про поняття прив’язаності та її типи у дітей з інтернатних закладів розповідають спеціалісти програми «Рінат Ахметов – Дітям. Сирітству – ні».


Одним з основних факторів розвитку гармонійної особистості є сформована прив’язаність до дорослого. Результатом порушення цього зв’язку може бути як становлення асоціальної особистості, так і формування психопатологічного розладу в дитячому та підлітковому віці. Якщо дитина на ранніх етапах розвитку була розлучена з дорослими, у неї можуть виникнути труднощі у формуванні довгострокових і продуктивних відносин з оточуючими.

Проте спочатку необхідно з’ясувати, що означає поняття прив’язаності. Проблема формування позитивного афективного ставлення дитини до близького дорослого (батьків) є однією з найактуальніших у психології розвитку та психології особистості. Прив’язаність – це стійкий психологічний зв’язок між людьми. Найбільш ранні взаємини дітей із тими, хто про них піклується, мають величезний вплив, що триває протягом усього їхнього життя.

Необхідна умова психічного здоров’я дітей у ранньому віці – наявність теплих, близьких, стійких і тривалих відносин з дорослим. Такою людиною найчастіше є мати, однак це може бути будь-яка інша особа, яка постійно піклується про дитину. Це доросла близька людина, з якою дитина почуватиме себе у безпеці та комфорті.

Дитина, у якої сформована прив’язаність до дорослого:
- дивиться в очі;
- відповідає посмішкою на посмішку;
- прагне бути ближче до близького дорослого, особливо коли страшно;
- при розставанні з батьками відчуває тривогу;
- при вигляді незнайомих дорослих відчуває настороженість;
- грає з батьками.

Тобто основним новоутворенням дитячого віку є психічна спільність матері та дитини (спілкування з дорослою людиною, її увага і турбота). Тому в умовах інтернатних закладів дуже важливо вихователю, який доглядає за дитиною, знайти можливість та сприятливі умови для емоційного та турботливого спілкування з нею. На жаль, діти в інтернатних закладах не завжди здатні формувати міцні зв’язки. Залежно від того, як формувалися взаємини дорослого та дитини, можливі різні форми прояву прив’язаності.

Психологи виділили три основні типи прив’язаності: надійна (безпечна) та дві тривожних – уникнення та амбівалентна. Пізніше ці види були доповнені дезорганізованим типом.

Критеріями виділення типів прив’язаності є особливості емоційного зв’язку «дитина-дорослий», характер взаємодії та близькість їхніх контактів, особливості реагування на сепарацію та возз’єднання з близьким дорослим й особливості пізнавальної активності дитини.

Надійна (безпечна) прив’язаність

Цей тип прив’язаності проявляється, коли материнська турбота послідовно була спрямована на задоволення потреб дитини. Виростаючи, вона починає відчувати себе цінною й вартою турботи. Дитина сприймає оточуючих людей як безпечних і готових допомогти. Надійна прив’язаність, заснована на почутті безпеки, з часом знаходить вираження у більш широкому спектрі форм поведінки, що реалізуються дитиною щодо близького дорослого (батьків). Цей тип прив’язаності реалізується у стосунках дитини з батьками, що ґрунтуються на взаємоповазі партнерів, взаєморозумінні й емоційному сприйнятті. У спільній діяльності спостерігаються хороший рівень кооперації, високий ступінь автономії та емоційної диференціації дитини. На жаль, в умовах інтернатних закладів цей тип прив’язаності зустрічається дуже рідко.

Прив’язаність-уникнення

Характерною особливістю цього типу прив’язаності є те, що дитина майже не очікує від дорослого допомоги, вважаючи за краще заспокоювати себе сама. У цьому випадку діти є менш залежними від батьків як надійної бази. Іноді вони виявляють агресію стосовно близьких. Причиною уникнення прив’язаності може бути жорстоке ставлення до неї близької людини. Як результат, формується особистісний тип так званої слухняної дитини – конформна, поступлива, тиха. У цьому випадку дитина вважає, що вона недостатньо хороша та не заслуговує батьківської любові, ласки. Тому прагне бути у всьому перша та домагатися успіху, намагається всім бути корисна.

Амбівалентна прив’язаність

Амбівалентна прив’язаність відрізняється тим, що поведінка дитини передбачає подвійний характер – вона вимагає турботи, але при цьому не дуже довіряє близьким. Такі діти виглядають найбільш тривожними, вимогливими, вони засмучуються, коли дорослий іде. Проте коли він повертається, вигинаються у нього на руках або обвисають в його обіймах. Таких дітей дуже важко заспокоїти.

Причиною формування цього типу прив’язаності може бути непослідовна або хаотична турбота дорослого про дітей. Особливістю амбівалентної прив’язаності є прагнення дитини контролювати дорослого, використовувати маніпулювання, погрози, шантаж, заклики до жалю. Вона обирає загрозливу або заспокійливу стратегію впливу на поведінку батьків.

Дезорганізована прив’язаність

Існує ще один тип – дезорганізована прив’язаність. Цей тип виникає за умови, якщо дитині катастрофічно недостає турботи дорослого, якщо він емоційно або фізично недоступний, перебуває у складній депресії або йому не можна довіритися. Постійна зміна дорослих, котрі піклуються про дитину, призводить до того, що вона не розуміє, хто і як буде за нею доглядати і наскільки піклувальнику можна довіряти.

У майбутньому діти з дезорганізованою прив’язаністю не здатні виробити контроль за імпульсивною поведінкою або регулювати стрес, унаслідок якого починають брехати, красти, завдавати шкоди собі та іншим. У таких дітей виникають серйозні проблеми з проявами емоцій та емпатією.

Саме цей тип прив’язаності притаманний дітям, які виховуються в інтернатних закладах. Їм складно адаптуватися, коли вони потрапляють у сім’ю. Дитина не дозволяє піклуватися про себе: поводиться так, ніби не довіряє батькам. Вона може бути агресивною, нещадною, намагається зберегти контроль над ситуацією та людьми. При цьому нові батьки часто відчувають себе безпорадними та відкинутими. Проте час та любов роблять свою справу.

Про симптоми порушення прив’язаності та про те, як побороти ці труднощі у сім’ї, спеціалісти програми «Рінат Ахметов – Дітям. Сирітству – ні!» розкажуть найближчим часом.

Поділитися:
Інші новини
Триває конкурс малюнку для дітей! Твір учасниці з Києва "Два всесвіти" Новини
24 червня 2022
Триває конкурс малюнку для дітей! Твір учасниці з Києва "Два всесвіти"
Детальніше
Стартує реєстрація на онлайн-тренінг «Втрати під час війни: як говорити про них з дітьми?» з Любов’ю Лоріашвілі Новини
23 червня 2022
Стартує реєстрація на онлайн-тренінг «Втрати під час війни: як говорити про них з дітьми?» з Любов’ю Лоріашвілі
Детальніше
Дар'я Герасимчук - про кількість тимчасово влаштованих дітей, подарунок нашим вчителям від Google та евакуацію Новини
22 червня 2022
Дар'я Герасимчук - про кількість тимчасово влаштованих дітей, подарунок нашим вчителям від Google та евакуацію
Детальніше