Діти завжди відчувають, коли щось не те. Навіть коли наявних причин для хвилювань немає. Проте відчуття сімейних скелетів у шафі також у дорослому житті часом не дають спокійно жити. Однією з причин тривоги дитини може стати саме факт її усиновлення, який батьки ретельно намагаються приховати. Та все таємне рано чи пізно відкривається, що може мати свої наслідки.

Поява дитини – завжди початок нової історії. І це логічно, що подружжя намагаються приховати факт усиновлення від оточуючих, близьких, на роботі, і в першу чергу від самої дитини, щоб уникнути розмов, пліток, а іноді навіть осуду.

Все це може травмувати дитину.

Дитя живе весь час з тою думкою, що чогось у її житті не вистачає. Рано чи пізно, якщо не від батьків, то десь проскоче інформація, що вона не рідна дитина. Таке випадково можна почути від сусідів або навіть при обстеженні у лікарні. Це досить болісний момент, внаслідок якого дитина відчуватиме себе зрадженою.

«Вони мені не сказали? Вони мені брехали? Вони мені чужі?» – перші думки, що атакують свідомість маленької людини. Парадоксально, чи не так? Називати людей, які не є рідними тобі, маму і тата. Приходити до них з новинами, скаргами, щасливим, ділитися хвилюваннями. А тут – не рідні.

Емоції, що нахлинули, можуть деструктивно вплинути на взаємини дитини і батьків. Відштовхнути одне від одного. Доведеться працювати над цим певний час. Дитина може запитувати про біологічних батьків. Це теж досить часто болісна тема для усиновителів.

Можлива й інша ситуація, коли таємницю збережено. Та це дуже рідкісні випадки. І все одно, ці люди, подорослішавши, відчувають брак якоїсь суттєвої деталі.

Для формування міцних взаємин, підкріплених довірою, будьте відвертими з дитиною. Почніть говорити, можливо, і не зовсім прямо, проте поетапно, що вона – найрідніша для вас людина, попри те, що її народили інші батьки. Слід довести дитині, що ви не соромитеся її усиновлення, а пишаєтеся нею, бо це саме ваша дитина. Найкраще починати цю розмову до підліткового віку.

У такому разі, дізнавшись усе випадково від однокласників чи родичів, чи будь-кого, дитина буде готова до цієї інформації, яка жодним чином не вплине на ваші стосунки, закріплені довірою та взаємоповагою.