Я ознайомився із Політикою конфіденційності та даю свою згоду на обробку моїх персональних даних.

Політика конфіденційності
Всеукраїнський портал національного усиновлення
«Рінат Ахметов – Дітям.
Сирітству – ні!»
Rozvitok
Гаряча лінія
0-800-50-90-01



Данилкові успіхи

З Наталею зі Львова ми познайомилися, коли вона зателефонувала на гарячу лінію «Магнолії-ТВ» з питань усиновлення. Жінка шукала майбутню донечку, тому подзвонила нам. Розговорилися. Виявилося, що трохи більше, ніж рік тому, вони з чоловіком Іваном узяли в родину хлопчика Данилка, а тепер задумалися про поповнення сім’ї маленькою дівчинкою.

Іван та Наталя разом уже дванадцять років. Хотіли народити дитину, але стан здоров’я не дозволяв цього зробити. Лікування, операції – усе марно. Жінка вирішила: якщо до 30 років не вдасться народити власну дитину, усиновлять. Чоловік її підтримав, більше того, саме він і почав заводити розмови про це.

У Львові знайти немовля подружжя не змогло, тому, коли їм повідомили, що в Дніпропетровську є одинадцятимісячний хлопчик, не роздумуючи, сіли в авто й поїхали на зустріч із ним.

На першому побаченні Данилко дуже плакав, боявся, не хотів іти на руки, але серця майбутніх батьків відчули: НАШ!!! Наступного дня вони повідомили службі у справах дітей, що хочуть забрати хлопчика. Спочатку його віддавали тільки під опіку з подальшим усиновленням. Приблизно через два місяці після того Іван та Наталя їхали з сином у поїзді додому, до Львова.

«Спочатку Данилко не сміявся, постійно плакав, усіх боявся, – розповідає Наталя. – Чоловік змушений був «перебігати» з кімнати в кімнату, щоб син його не побачив, адже тоді малий починав кричати, тікати. До мене більш-менш швидко звик, оскільки я з ним була постійно. Коли попервах виходила з Данилком на вулицю, мусили брати маму, щоб вона допомагала мені з ним. Дитина страшенно боялася всього: коляски, машин, людей. Важко було.

А ще в перші місяці перебування вдома він дуже багато їв, з жадібністю, ніби боячись, що відберуть чи не вистачить. Адаптація тривала десь до півроку.

Зате зараз синочок – просто красень! У свої 2 роки й 3 місяці вже добре говорить, рахує до п’яти, знає півабетки, сам ходить у туалет. Коли ми змінювали свідоцтво про народження, нам радили змінити дату народження на півроку, щоб пізніше віддати в садок, у школу, аби він не відставав у розвитку від однолітків. Ми вирішили такого не робити. І от за рік за розвитком ми вже наздогнали ровесників. Звичайно, я посилено з ним працювала. Зараз плануємо віддавати його в дитячий садочок».

З появою сина життя родини кардинально змінилося. Змінилося на краще! Раніше Наталя та Іван робили все тільки для себе, тепер же з’явився сенс життя. Їхні батьки теж дуже щасливі – часто «поділити» внука не можуть!

«Багато моїх знайомих, у яких нема дітей, запитують, як це – відчути себе мамою, – ділиться Наталя. – Багато хто з них боїться, що не зможе полюбити сина чи доньку, вагається… Я ж кажу: «Відкиньте страхи, беріть дитину й нічого не бійтеся!»

Алла Корнієнко, портал www.sirotstvy.net

Поділитися:
Інші новини
«Мама мене била об батареї, а її брат випив та викинув мене у вікно». Блог Анастасії Білоусової, фахівця програми «Рінат Ахметов – Дітям. Сирітству – ні!» Новини
27 листопада 2020
«Мама мене била об батареї, а її брат випив та викинув мене у вікно». Блог Анастасії Білоусової, фахівця програми «Рінат Ахметов – Дітям. Сирітству – ні!»
Детальніше
«На першій зустрічі дитина злякалася чоловіка, це нормально для першого побачення?». Відповідь психолога на запитання користувачів порталу Новини
26 листопада 2020
«На першій зустрічі дитина злякалася чоловіка, це нормально для першого побачення?». Відповідь психолога на запитання користувачів порталу
Детальніше
«Коли чую, що усиновителям не треба боятися діагнозів, трошки дивуюся».  Досвід мами-опікуна Тетяни Кобилінської Новини
24 листопада 2020
«Коли чую, що усиновителям не треба боятися діагнозів, трошки дивуюся». Досвід мами-опікуна Тетяни Кобилінської
Детальніше